Харків – місто, з якого 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Нині Харків – місто-герой завдяки людям. Сьогодні триває третій рік нашого спротиву, нашої незламності, героїчної боротьби кожного українця за право жити у вільній державі, це боротьба за майбутнє прийдешніх поколінь. В цей складний і важкий для кожного українця час ми вистояли, ми не здалися, ворог згуртував нас і ми продовжуємо боротися кожен на своєму «фронті». Міська лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, як і інші медичні установи Харкова не припиняє свою роботу з початку війни в умовах воєнного стану.
Війна продовжує руйнівне впливати на життя та здоров’я людей в Україні, завдає вона і значної шкоди системі охорони здоров’я. Руйнування медичної інфраструктури, міграція пацієнтів, брак кадрів та порушення логістичних зв’язків – усе це стало перешкодою до вчасного й повноцінного забезпечення населення медичними ресурсами. Але попри численні виклики системі охорони здоров’я вдалося не тільки вистояти та забезпечити надання допомоги тоді, коли вона була найбільш потрібна, а й продовжити свій розвиток та досягнути таких позитивних зрушень, як прискорення впровадження нових підходів до лікування; визначення реабілітації та психічного здоров’я новими пріоритетами фінансування з боку держави та громади; удосконалення програми медичних гарантій, яка продовжує діяти під час воєнного стану.
Цього року програма медичних гарантій передбачає 44 пакета безоплатних медичних послуг, серед яких лікарня швидкої допомоги надає медичну допомогу за 16 пакетами, в тому числі пріоритетними – лікування інсульту з проведенням тромболізису та тромбекстракції; інфаркту з проведенням коронарографії та стентування; раннє виявлення онкології з проведенням бронхоскопії, колоноскопії, езофагогастродуоденоскопії, цістоскопії; а також лапароскопічні хірургічні операції, хірургія одного дня, паліативна, реабілітаційна допомога та багато іншого.
У воєнний час люди ставлять на паузу своє особисте життя і справи, щоб зберегти свою сім’ю і країну. Наші медичні працівники продовжують свою роботу незалежно від обставин, вони рятують життя, хоча й самі часто наражаються на небезпеку. Хтось із них уголос проговорює, в когось це можна прочитати в очах: «Ми просто виконуємо свою роботу» і «Хто як не ми?».
